Час обрати свою сторону. Зараз або ніколи

Вітаю вас. Якщо Ви дослухаєте це відео до кінця, то ймовірність успіху в Ваших духовних прагненнях без перебільшення виросте в кілька разів. Отже, поїхали.

Я, як і автори багатьох ютуб-каналів, вже згадував про перехід в еру Водолія, який передбачає переломні події та зміни абсолютно у всьому. Найважливіший аспект в цьому переході – це розподіл душ. У людських душ, що десятки або навіть сотні разів перевтілювалися на Землі, набираючи життєвий і духовний досвід, і уповільнено опрацьовували та знову напрацьовують погану карму, більш немає часу на відпрацювання, час вийшов.

У разі повного пророблення карми на етапі переходу в нову еру, який вже відбувається, душа визначається – або вона після завершення поточного життя відправиться втілюватися в більш розвинені світи, або продовжить на свій розсуд втілюватися на цій планеті, розвиваючись духовно-пліч-о-пліч з більш зрілими і розвиненими душами, які заселять Землю після завершення переходу.

Якщо кармічний вантаж залишиться непосильними і не буде опрацьований людиною, то цілком можливо, що в наступному житті він народиться на більш щільній і суворій планеті та буде розвиватися там. І певна частка з цієї групи душ при цьому зовсім має всі шанси перейти в темну ієрархію, причому частіше це відбувається протягом певного життя за інерцією, як наслідок, адже душа самоідентифікує себе на базі досвіду, який накопичила за останні життя, і якщо там переважають інволюційні думки і вчинки, то це не просто кармічний багаж. Якщо людська душа на кожній розвилці робила переважно вибір на користь деструктива, спокуси, інволюції, то це в кожному разі це її усвідомлений вибір. До чого ми прагнемо, до того і приходимо.

Щоб розібратися, як подбати про перехід своєї душі в нову еру, залишаючись у світлій ієрархії, до того, причому подбати ще до завершення переходу, поки є час, прямо зараз ми перейдемо від загального до конкретного.

Сьогодні куди не плюнь, кожен з упевненістю назве себе морально і духовно розвиненою особистістю. Разом з тим, сама катастрофічні помилка сучасної людини на шляху духовного зростання – це щоденне метання то в духовне зростання, то в порочність, а ще гірше – усвідомлене поєднання першого з другим. Зрозуміло, що якби ми всі були святими, то вже давно покинули б колесо втілень. Перебуваючи на сходах, людина повинна або йти вгору, або вниз в сторону деградації, але вона не повинна стояти на одному місці або кидатися туди-сюди. Є дуже наочні приклади подібної абсурдності: якщо людина тренується в спортзалі з метою обзавестися першокласної фігурою і здоров’ям, то це втрачає будь-який сенс, якщо продовжувати балуватися фастфудом, курити та зловживати пивом або віскі з колою. Якщо людина сповідує духовні закони Всесвіту або на худий кінець релігії, то він не повинен їх порушувати. Якщо людина вичистив свої чакри і ауру до блиску, він повинен зробити все, щоб не засмічувати їх знову негативними думками та емоціями.

А найголовніше завдання кожного духовно розвивається – його духовне зростання повинен охоплювати не одну, а всі області – робота з тонкими тілами, з кармою, з світоглядом, контролем емоцій і дій, з вібраціями, з надздібностями – з усім без винятку. А не просто прокачувати лише один аспект, отримати одні «плюшки» у вигляді зцілення хвороби, характеру або зростання заробітку, і тут же повернутися до нізковібраціонной моделі життя. Адже ми лікуємо всі органи і частини тіла, як і моєму все тіло в душі цілком. Те ж саме потрібно робити для всіх тонких тіл, для підсвідомості і для нашого фізичного розуму, і його характеру. Якщо щось з перерахованого ігноруємо, то там і будуть зароджуватися проблеми, прибирати це потім доведеться все одно, але зусиль на це піде вже в рази більше.

Ще дуже модним став наступний тренд: останнім часом багато людей самі собі будують ілюзорні рамки. Наприклад, на думку такої людини карма (вона ж гріхи) у неїчиста або взагалі не існує в її житті, як явище, ніяких блоків «у неї немає», свій характер характеризує, як «відмінний», а рівень знань і мудрості «досягли піку», маючи на увазі, що вона досягла духовної межі, зупиняючи своє духовне й особисте зростання. Причому я особисто наживо знаю цілу масу таких людей, і їх стає все більше. Але нам-то відомо, що життя – це свого роду їзда на велосипеді, якщо зупинишся, то впадеш. Коли все у Всесвіті щомиті розвивається й еволюціонує, будь-хто, хто зупиняється в процесах розвитку та зростання, починає деградувати, тому що всі пішли вперед, і на тлі них суб’єкт вже відстає, хоча повинен йти в ногу з часом. А ще цей Всесвіт і його закони, включаючи закони карми, енергообміну, єдності між собою все, що наповнює і населяє його, нагадує роботу організму. Якщо окрема клітина припиняє своє функціонування, тобто перестає працювати на благо для всіх інших клітин і організму в цілому, і тим більше якщо клітина свого роду протестує, мутуючи і викликаючи псування сусідніх клітин за принципом гниючого яблука, то імунні клітини організму усувають таку клітину. Таким же чином і ми зобов’язані життям нашій душі, а душа зобов’язана своїм життям її Творцеві, і створена душа, щоб нести користь і сприяння в реалізації планів Творця, де розвиток і зростання є невід’ємними змінними.

Духовна самоідентифікація і усвідомленість людства стрімко котиться під укіс, як локомотив, що зійшов з рейок. Зараз я розповім дуже курйозний приклад з одним моїм знайомим. Одного разу він розповідав про свого колегу по роботі, той, в свою чергу, буддист. Зрозуміло, він спочатку був білою вороною в колективі, якого ніхто не сприймав всерйоз. Але суть не в цьому. Мій знайомий сказав, що його в цьому буддисті найбільше дратує риса аналізувати правильність своїх дій, свого ставлення до інших і до всього того, що відбувається. Тобто за фактом його дратує духовна усвідомленість колеги, що дозволяє не робити нових помилок, жити за совістю та в гармонії зі своєю душею, зростати духовно, а підхід першого, виходить, такий, що він діє і приймає рішення відразу машинально на рівні або свого его, або своїх тваринних інстинктів.

Все починається саме з невіри в Творця і з віри в те, що на наші вчинки і думки не знайдеться ні суддів, ні покарань. І коли сповідуєш концепцію безкарності і повної свободи дій, совість відправляється в безстрокову відпустку, а внутрішнє его роздувається до потворних розмірів. І людей, що живуть за таким принципом, на жаль, чи не більшість. І якщо узагальнено переглядати їх майбутнє з усіма випливаючими, їм можна лише поспівчувати і зітхнути.

Якщо ми не слухаємо свою інтуїцію, що йде з підсвідомості, і не аналізуємо наші миттєві бажання і наміри на істинність, то тоді кінцеве рішення буде або за холодної логікою, яка часто помиляється, або за нашим его, і таке рішення ми приймемо за дійсне. Ми йдемо на поводу у своїх спокус, подумки погоджуючись з ними і пливучи за течією, а спокуси можуть породжувати лярви в наших чакри, які в подальшому будуть ще більше посилювати ці спокуси, перетворюючи їх в залежність і одержимість, коли людина вже не господар своєї волі, а задоволення спокус несвідомо стає сенсом життя.

Саме тому без усвідомленості, самоаналізу і здоровою самокритики ні про яке духовне зростання взагалі не може бути й мови, скільки б людина не читала молитви в книжці та не чистила свої чакри з полями.

Духовне зростання повинен обов’язково супроводжуватися закріпленням змін в характері і світогляді, як і тренуванням своєї волі і свідомості, а планомірне скорочення порочних думок і дій має стати (увага!) кількісним індикатором, що підтверджує, що ми засвоюємо уроки в повсякденному житті не на словах, а на ділі. Сенс опрацювання гріхів або карми полягає в усвідомленні уроків і їх засвоєнні, тобто в їх недопущенні повторно. А опрацювання старої карми з одночасним напрацюванням нової – це контрпродуктивно, як і ні до чого доброго не призведе. Що називається, «топтатися на місці». І це чи не найголовніше, що потрібно усвідомити адептам духовного розвитку незалежно від їх езотеричних переваг і конфесій.

Щоб впоратися з засвоєнням кармічних уроків раз і назавжди, критично важливо враховувати, що майже вся карма опрацьовується неусвідомлено, лише на рівні підсвідомості, яке пам’ятає кармічно причинні події минулих життів, а наш розум, в свою чергу, не пам’ятає, як і майже не виносить ніяких уроків і виправлень в характері. Саме тому, щоб ефективно опрацьовувати карму, потрібно намагатися переглядати в медитативному стані кармічні уроки, засвоєні раніше, зрозуміло, не за один раз, а порціями. Іншими словами, для списування поганої карми досить усвідомлювати її причини на підсвідомості, яке вправно з цим справляється, а щоб закріпляти уроки на рівні характеру і не повторювати помилок, потрібно переглядати вже прийняті уроки на рівні фізичного розуму. І одне, і інше, можна реалізувати за допомогою практик для роботи з кармою, розміщених на моєму каналі. Аналогічно є готові рішення для інших духовних ніш, які ми сьогодні згадували.

З Вами був Дмитро Мельник, канал Зцілення душі.

0